Всі кияни в якості пасажирів маршруток або інших учасників дорожнього руху стикаються з цими жовтими породженнями інженерної думки. І у кожного виникають свої претензії. Для пасажирів це незручність та хамство водіїв. Для водіїв інших машин — нахабство маршруток у пасажирському потоці.
При цьому є об’єктивні чинники, які перебувають у фундаменті проблеми:
1. Застарілий та в достатній мірі незаконний автопарк, що виїжджає на рейси. Багато машин далеко не перший рік в експлуатації. Уявіть, який пробіг та яка зношеність у них. Додайте до цього повну невідповідність курсуючих маршруток вимогам безпеки. Приватні АТП не керуються ніякої мораллю, що дуже важливо при роботі з іншими людьми;
2. Непрофесійні водії. До сих пір не така вже й рідкість водії, які розмовляють за кермом по телефону й одночасно відлічують решту в маршрутці з пасажирами, за життя яких вони відповідають. Постійні порушення правил дорожнього руху — не виняток з правил, а норма для маршруток. Звичайно, існують серед водіїв подібного транспорту порядні професіонали, але який їх відсоток?
Чому саме муніципальний транспорт стане відповіддю на цю проблему?
Хоча існує бажання окремих представників влади залучити сторонні компанії, практика показує, що навіть багато в чому недосконалий муніципальний транспорт має велику перевагу перед приватними перевізниками за різними чинниками.
Тому приємно чути, що київський міський голова Віталій Кличко має аналогічні переконання.
«Ми не будемо воювати з маршрутками. Ми їх просто витіснимо доступним, комфортним і сучасним громадським комунальним транспортом», – сказав Кличко в ефірі телеканалу «Прямий» наприкінці 2017 року.
У транспортній системі Києва вже зараз поступово починають використовуватися передові інновації, здатні полегшити життя клієнтам. Хочу зробити акцент на слові «клієнт». Без клієнтоорієнтованості ніяк.
Останні ініціативи, співпраця з Google та інші цікаві речі дають можливість задуматися про зміну моделі функціонування транспорту. Київський транспорт повинен заробляти. Але не на монополії, підвищуючи ціни за послуги, а на продуманій бізнес-моделі.
У громадського транспорту є те, що шукають компанії по всьому світу — вихід на колосальну за розмірами аудиторію. Також у транспорту є потреба та необхідність у підвищенні якості одержуваного пасажирами досвіду під час поїздки.
Це як раз випадок все більш популярної моделі B2B2C (бізнес-для-бізнесу-для-споживача), яка, надаючи що-небудь корисне для бізнесу з аудиторією, отримує додатковий вихід на цю аудиторію. Один із прикладів, як ця модель вже задіюється у київському транспорті — впровадження Google Pay в автоматизовану систему оплати проїзду в метрополітені, але в перспективі й у всьому київському транспорті.
Додаткової легітимності системі надає визнання Google. На конференції розробників Google проект оплати у київському транспорті був названий одним з найбільш прогресивних.
Наявність можливості оплати проїзду за допомогою Google Pay — це в найближчому майбутньому вкрай приємна і корисна функція. Досвід Китаю, в якому платежі з мобільних пристроїв за допомогою додатків Alipay та WeChat Pay (Tenpay) фактично витіснили готівку та банківські картки, підтверджує, що люди навіть у сільській місцевості легко переходять на таку систему оплати.
Уже сьогодні близько 80% транзакцій у Китаї складають платежі з мобільних пристроїв.
Зараз впровадження оплати за допомогою Google Pay у київському метрополітені може здатися іграшкою або частиною стратегічної співпраці між Києвом та Google, але незабаром ми ще встигнемо оцінити дану ініціативу.
Для нас важливим є розуміння, що муніципальний транспорт розвивається, він відкритий новим можливостям, зацікавлений стати ближчим до пасажирів. І це змушує задуматися над залученням інших можливостей для моделі B2B2C, які здатні приносити значний дохід. Що значить розвиток самого транспорту, стримування зростання ціни за проїзд при гідній зарплаті співробітникам, податки до бюджету.
Саме через надання муніципальним транспортом можливостей для взаємодії зі споживачами потрібно залучати приватний бізнес, а не через передачу киян до рук недобросовісних перевізників.
Та й чи потягнуть приватні перевізники такий проект? Навряд чи. Чи зможуть вони приєднатися до загальної системи оплати проїзду? Можливо, зможуть, але явно не захочуть, адже в такому випадку доведеться платити реальні податки.
